39-й лист. Великодній

У нашому помірно релігійному суспільстві два християнські свята все ж посідають важливе місце. Маю на увазі Різдво та Великдень. Ми звикли до вихідних днів у цей період, до вітань, а також і до святкування – кожен на свій лад. Останніми роками додались ще й дискусії щодо дат, церков та інших «організаційних питань».

Коли намагаєшся придивитись до передвеликоднього тижня, то можна багато цікавого спостерігти. Хтось миє вікна із запалом, як у тих жартах, що Христос воскресне саме у них вдома. Інші намагаються розібратись, чому католики вже відсвяткували, а православні ще ні. Треті витворюють чудові крашанки та писанки, що є давніми язичницькими символами, запозиченими християнством. Хтось дотримувався посту, хтось ні. Одні збираються до храму, інші – на шашлики.

Що не кажи, а люди – дивовижні у своєму розмаїтті загалом та у тому розмаїтті, що може мирно існувати в голові однієї окремо взятої особистості.

Про свій досвід та ставлення до Великодня я раніше писала тут. Повторюватись не буду, зазначу лиш, що цього року, як і минулого, посту я не дотримувалась, і нічну відправу відвідувати також не планую. У нас тут з малюком своя атмосфера:)

Водночас міркую, що з часом до цього повернусь. Мені подобаються традиції, що в Україні пов’язані з релігійними святами. Як на мене, вони красиві та родинні, і власне ми можемо надати їм того значення, яке самі вважаємо за потрібне.

Наприклад, мій чоловік теж не проти традицій, але загалом вважає себе атеїстом і не сприймає варіант церкви, який пропонує сучасне православне християнство. Я, дотримуючись християнських традицій, паралельно спираюсь на науковий світогляд, йогу і буддизм. Дуже цікаве поєднання, яке містить багато взаємовиключних концепцій.

При цьому ми збираємось хрестити дитину і дотримуватись традицій, тобто фактично пропонувати синові християнський світогляд, але з таким собі «простором для запитань». Не можу не пригадати тут фільм «Життя Пі», де головному герою батьки запропонували самому обрати релігію. Хлопець паралельно досліджував індуїзм, християнство та іслам. І таке буває.

Я, до речі, теж читала основні тексти різних релігій, і певна того, що у них насправді більше спільного, ніж відмінного. Але спільне – у прихованій суті, а зовнішньої форми так багато, що треба ну дуже ретельно мити вікна у Чистий четвер, щоб зазирнути крізь неї:)

До чого це я? На мою думку, добра та світла багато не буває. А нині, як відкриєш новини, то й поготів. Тому, святкуєте ви чи ні, вважаєте себе релігійною людиною чи ні, нехай цей і наступні дні будуть світлими, добрими та радісними. Нехай трапиться щось маленьке, але приємне, а щось не дуже приємне та небажане зникне. Нехай вікна наші лишаються чистими, а серця – відкритими. З Великоднем!